Синдром грушевидного м'язу

.

6/1/20261 хв читати

Синдром грушоподібного м’яза — це больовий стан опорно-рухового апарату, при якому виникає біль та інші симптоми в ділянці сідниці або кульшового суглоба (Kirschner et al., 2009; Cramp et al., 2002).

У літературі синдром грушоподібного м’яза описується як периферична невропатія гілок сідничного нерва, що виникає внаслідок патологічних змін грушоподібного м’яза — найчастіше через його подразнення, запалення або травму (Boyajian-O'Neill et al., 2008; Tonley et al., 2010).

Стан частіше діагностується у жінок — співвідношення жінки : чоловіки становить 6:1. Це може бути пов’язано з анатомічними особливостями таза, включаючи більший Q-кут у жінок, який впливає на біомеханіку таза та стегна.

Коротка клінічна анатомія

У нормі сідничний нерв виходить з тазу через нижній край грушоподібного м’яза, однак можливі різні вроджені варіанти його проходження (Hopayian et al., 2010).

Класифікація Beaton & Anson (1937) виділяє шість типів анатомічних варіантів проходження сідничного нерва відносно грушоподібного м’яза:

Тип A (норма)

Сідничний нерв повністю проходить під грушоподібним м’язом.

Тип B

Одна з гілок нерва (частіше малогомілкова) проходить крізь грушоподібний м’яз.

Тип C

Нерв розділяється: одна гілка проходить над м’язом, інша — під ним.

Тип D

Увесь нерв проходить через головку м’яза.

Тип E

Нерв розділений, і обидві його гілки проходять через м’яз.

Тип F

Сідничний нерв проходить над грушоподібним м’язом (Smoll, 2010).

Такі анатомічні варіанти можуть підвищувати ризик компресії сідничного нерва, особливо при підвищеному тонусі або запаленні грушоподібного м’яза.

Анатомічні відхилення можуть включати:

  • проходження сідничного нерва через сухожильну частину м’яза;

  • проксимальний поділ сідничного нерва до виходу з таза;

  • проходження через вроджено розщеплений грушоподібний м’яз.

Класифікація

Згідно з Boyajian-O'Neill et al. (2008), синдром грушоподібного м’яза поділяється на первинний і вторинний.

Первинний синдром грушоподібного м’яза

Первинна форма обумовлена вродженими анатомічними особливостями:

  • розщепленням грушоподібного м’яза;

  • розщепленням сідничного нерва;

  • аномальним ходом сідничного нерва.

Такі випадки становлять менше 15% усіх діагностованих випадків синдрому.

Попри це, достовірні дані щодо поширеності таких аномалій залишаються обмеженими. Крім того, наразі немає переконливих доказів того, що анатомічні варіанти сідничного нерва є безпосередньою причиною розвитку синдрому грушоподібного м’яза або інших форм ішіасу (Smoll, 2010).

Ці спостереження свідчать про те, що вроджені особливості можуть відігравати другорядну роль у патофізіології синдрому.

Вторинний синдром грушоподібного м’яза

Вторинна форма зустрічається значно частіше і пов’язана із зовнішніми або механічними чинниками, що викликають:

  • запалення;

  • спазм;

  • локальну ішемію;

  • компресію сідничного нерва.

Основні причини вторинного синдрому

  • Макротравма сідничної ділянки — найчастіша причина (до 50% випадків).

  • М’язовий спазм грушоподібного м’яза після травм або операцій.

  • Порушення функції крижово-клубового суглоба та поперекового відділу хребта.

  • Укорочення м’яза або порушення біомеханіки таза, попереку та нижніх кінцівок.

  • Мікротравматизація внаслідок тривалої ходьби, бігу або тривалого сидіння на твердих поверхнях («синдром гаманця») (Cramp et al., 2002; Hopayian et al., 2010).

Причини виникнення

Синдром грушоподібного м’яза може бути спричинений багатьма факторами, включаючи травми, анатомічні особливості, запальні процеси, новоутворення та повторювані перевантаження.

Основні причини

  • травматичні ушкодження крижово-клубової або сідничної ділянки;

  • міофасціальні тригерні точки у ділянці грушоподібного м’яза;

  • бурсит грушоподібного м’яза;

  • гіпертрофія або спазм м’яза внаслідок хронічного перевантаження;

  • ускладнення внутрішньом’язових ін’єкцій із формуванням абсцесу або гематоми;

  • новоутворення в ділянці підгрушоподібного отвору;

  • наслідки ламінектомії та інших операцій на поперековому відділі;

  • міозит або осифікуючий міозит;

  • епісакроілеальна ліпома;

  • синдром Кліппеля—Треноне;

  • колоректальна карцинома, що здавлює структури таза.

Сприятливі фактори

  • анатомічні варіанти проходження сідничного нерва;

  • дисплазія або вроджене розщеплення грушоподібного м’яза;

  • ендопротезування кульшового суглоба;

  • палець Мортона як біомеханічний фактор ризику.

Групи підвищеного ризику

  • лижники;

  • тенісисти;

  • велосипедисти;

  • водії вантажного та громадського транспорту.

Біомеханічна теорія

Tonley припустив, що синдром може розвиватися вторинно через м’язовий дисбаланс і компенсаторне перевантаження грушоподібного м’яза.

Грушоподібний м’яз може працювати у подовженому положенні або зазнавати значних ексцентричних навантажень під час функціональної активності, якщо великий і середній сідничні м’язи ослаблені.

Наприклад, при надмірному приведенні та внутрішній ротації стегна під час навантаження значна частина роботи переноситься на грушоподібний м’яз. Це може призводити до його хронічного перенапруження та компресії сідничного нерва.

Ознаки та симптоми синдрому грушоподібного м’яза

Основною ознакою є біль у ділянці сідниці з можливим поширенням уздовж ходу сідничного нерва.

Типові симптоми

  • постійний глибокий біль у сідниці;

  • іррадіація болю в задню поверхню стегна та верхню частину гомілки;

  • парестезії та оніміння кінцівки;

  • посилення болю при:

    • тривалому сидінні;

    • присіданні;

    • ходьбі;

    • приведенні та внутрішній ротації стегна;

    • дефекації;

    • статевому акті у жінок;

  • болючість у ділянці сідничної вирізки;

  • болючість при пальпації середньої частини сідниці.

У рідкісних випадках можуть спостерігатися:

  • набряк нижньої кінцівки;

  • порушення венозного відтоку;

  • порушення статевої функції.

Особливості ходи та постави

  1. Кульгавість через біль і обмеження рухів.

  2. У положенні лежачи нога може перебувати в зовнішній ротації та виглядати укороченою — так звана псевдоклишоногість.

На відміну від радикулопатії:

  • сухожильні рефлекси збережені;

  • м’язова сила не знижена;

  • відсутні чіткі дерматомні та міотомні порушення.

Діагностика синдрому грушоподібного м’яза

Синдром грушоподібного м’яза залишається суперечливим діагнозом і часто недооцінюється при болю в сідничній ділянці.

Через схожість симптомів із патологією попереково-крижового відділу необхідний комплексний підхід.

Візуалізація

Для виключення інших причин болю використовують:

  • рентгенографію таза;

  • рентгенографію кульшових суглобів;

  • КТ;

  • МРТ поперекового відділу хребта.

Безпосередньо візуалізувати синдром грушоподібного м’яза досить складно.

Електрофізіологічне дослідження

Електроміографія (ЕМГ) допомагає відрізнити синдром грушоподібного м’яза від радикулопатії.

FAIR-тест під час ЕМГ може підвищувати чутливість і специфічність діагностики.

Діагностичні блокади

Ін’єкції місцевих анестетиків, кортикостероїдів або ботулотоксину в ділянку грушоподібного м’яза можуть використовуватися як:

  • діагностичний метод;

  • лікувальний метод.

Зменшення симптомів після блокади підтверджує участь грушоподібного м’яза у формуванні больового синдрому.

Основні клінічні тести

  • Симптом Пейса.

  • Тест піднімання прямої ноги (SLR).

  • Тест Фрейберга.

  • FAIR-тест.

  • Маневр Бітті.

  • Тест Хьюза.

  • Ознака Тренделенбурга.

Методи лікування синдрому грушоподібного м’яза

Лікування повинно бути комплексним і включати медикаментозну терапію, реабілітацію, корекцію способу життя та за потреби психотерапевтичну підтримку.

Фармакотерапія

У гострий та підгострий період застосовуються:

  1. Нестероїдні протизапальні препарати.

  2. Міорелаксанти.

  3. Засоби для лікування нейропатичного болю (габапентиноїди, деякі антидепресанти).

При хронічному перебігу медикаментозна терапія повинна використовуватися переважно для контролю симптомів.

Ін’єкційна терапія

Ін’єкції застосовуються:

  • для підтвердження діагнозу;

  • для зменшення запалення;

  • для усунення спазму.

Використання ультразвукової навігації значно підвищує точність і безпечність процедури.

Оперативне лікування

Розглядається лише при неефективності консервативної терапії.

Показання

  • абсцес підгрушоподібної ділянки;

  • новоутворення;

  • гематоми;

  • судинна компресія сідничного нерва.

Після оперативного вивільнення сідничного нерва багато пацієнтів відзначають швидке полегшення симптомів.

Реабілітація при синдромі грушоподібного м’яза

Клінічна практика підтверджує ефективність неінвазивних методів лікування.

Основні напрямки:

  • мобілізація м’яких тканин;

  • розтягування;

  • лікувальні вправи;

  • мануальна терапія;

  • зміна рухових звичок;

  • корекція способу життя;

  • озонотерапія як додатковий метод.

Оскільки синдром часто розвивається на тлі слабкості великого та середнього сідничних м’язів, ефективним вважається:

  • зміцнення розгиначів кульшового суглоба;

  • зміцнення відвідних м’язів;

  • зміцнення зовнішніх ротаторів стегна;

  • корекція рухових патернів під час ходьби та присідань;

  • навчання контролю положення таза і кульшового суглоба.

Практичні рекомендації

Для профілактики рецидивів рекомендується:

  • уникати тривалого сидіння на твердих поверхнях;

  • вставати кожні 20 хвилин;

  • регулярно виконувати розтягування;

  • уникати повторюваних навантажень на сідничну ділянку;

  • щоденно розтягувати грушоподібний і сідничні м’язи;

  • використовувати правильну техніку під час тренувань, бігу та піднімання вантажів.

Висновок

Синдром грушоподібного м’яза — це больовий синдром опорно-рухового апарату, який найчастіше виникає після макротравми сідничної ділянки. Ушкодження м’яких тканин призводить до запалення, спазму або їх поєднання, що створює умови для компресії сідничного нерва.

Пацієнти можуть скаржитися на постійний або іррадіюючий біль у попереку та сідниці, парестезії, оніміння, труднощі при ходьбі, сидінні, присіданні та інших функціональних навантаженнях.

Синдром грушоподібного м’яза залишається діагнозом виключення. Для його встановлення необхідно виключити інші можливі причини болю, зокрема попереково-крижову радикулопатію, міжхребцеві грижі, патологію кульшового суглоба, захворювання органів малого таза та інші неврологічні чи ортопедичні стани.

Контакти

Зв'яжіться зі мною для консультації або запису

asdroman123@gmail.com

+38268219757