Біль в коліні. До чого тут стопа
6/12/20261 хв читати
Коли у людини починає боліти коліно, майже завжди виникає одна й та сама думка: проблема в самому коліні. Логічно. Болить тут — лікуємо тут.
Хтось починає робити вправи для колін, хтось шукає проблему в менісках, хтось боїться, що стерся хрящ. Але ось що цікаво: дуже часто коліно не є джерелом проблеми. Це місце, куди просто приходить перевантаження.
І саме тому в однієї людини біль з’являється під час бігу, в іншої — під час спуску сходами, у третьої — навіть після звичайної прогулянки. Симптом один, а причини можуть бути абсолютно різними.
Зараз ми розберемо одну з найчастіших і водночас недооцінених ситуацій: коли коліно починає боліти через те, що відбувається у стопі. Так, звучить трохи дивно — як узагалі стопа може впливати на коліно. Але якщо подивитися на тіло не як на набір окремих частин, а як на єдину систему руху, усе стає набагато зрозумілішим.
Ми розкладемо все по кроках. Зрозуміємо, як працює біомеханічний ланцюг: гомілка, коліно, таз. Розберемо, чому завал стопи може змінювати рух коліна. І найголовніше — як відрізнити ситуацію, де проблема справді починається знизу, від стопи до тієї, де справа зовсім в іншому.
А щоб було ще цікавіше, подивимось, як змінювалося розуміння цієї проблеми в медицині: від ідеї «все через хрящ» до сучасної моделі, де враховується весь ланцюг руху.
При болю в коліні нам майже завжди здається, що шукати причину потрібно прямо там, де болить. Це виглядає логічно: болить коліно — значить проблема в коліні.
Якщо відкрити підручники медицини минулого століття, ми побачимо, що довгий час лікарі дійсно так і думали. Основний фокус був на самому суглобі: хрящ, надколінок, зв’язки, положення колінної чашечки.
Якщо трохи заглибитись в історію, можна побачити, як формувався цей погляд. Ще в середині XX століття, особливо у 50–70-х роках, в англомовній літературі активно використовувався термін «хондромаляція пателли», тобто розм’якшення та ушкодження хряща під колінною чашечкою. Вважалося, що саме це є головною причиною болю в передній частині коліна.
Наприклад, у роботах ортопедів того часу, таких як Атербридж (1961), детально описували ступені ушкодження хряща, і логіка була досить прямолінійною: є зміни хряща — значить вони й викликають біль.
Але поступово почали з’являтися спостереження, які не вкладалися в цю схему. В одних людей хрящ виглядав ушкодженим, але болю майже не було. В інших — навпаки, виражений біль при відносно «чистих» знімках.
І вже у 1990 році в роботах Келлі було прямо сказано: використання терміна «хондромаляція» як універсального діагнозу для болю в передній частині коліна — помилка. Він запропонував розділяти морфологію (те, що ми бачимо в тканинах) і клініку (те, що відчуває пацієнт). Це був перший серйозний зсув у мисленні.
Після цього медицина зробила наступний крок. З 1980-х до 2000-х років увага змістилась на механіку самого надколінка. Дуже популярною стала ідея, що проблема в тому, як колінна чашечка рухається по своїй «доріжці». З’явився термін «малтрекинг» — неправильне ковзання надколінка.
Вважалося, що якщо він зміщується трохи вбік, це і викликає біль. У цей час активно вивчали роботу чотириголового м’яза стегна, особливо його внутрішньої частини — vastus medialis obliquus. Лікарі та реабілітологи намагалися «навчити» її краще включатися, щоб утримувати надколінок у правильному положенні. Це був важливий етап і він дав багато корисних інструментів.
Але знову виникла проблема: у частини пацієнтів це працювало, у частини — ні.
І приблизно з початку 2000-х починається новий етап. Біомеханіка починає дивитися ширше. У 2003 році Кріс Пауерс публікує роботу, де показує, що не можна пояснити біль у коліні лише положенням надколінка. Він звертає увагу, що рух стегна і таза впливає на положення коліна. Це був один із перших сигналів: проблема може приходити зверху.
Паралельно з’являються дослідження, які дивляться вниз — на стопу і гомілковостопний суглоб. І поступово складається сучасна картина: коліно — це не окреме джерело проблеми, а частина ланцюга. Воно знаходиться між стопою і тазом і змушене адаптуватися до того, що відбувається з обох боків.
Якщо провести аналогію, тіло працює як система важелів і передач. Стопа — перша точка контакту з землею. Гомілка передає рух угору. Коліно — проміжний шарнір. Стегно і таз керують усією конструкцією зверху.
Якщо десь у цій системі з’являється збій, він рідко залишається локальним. Наприклад, якщо стопа поводиться нестабільно — надмірно завалюється всередину або навпаки стає занадто жорсткою — це змінює рух гомілки. Гомілка починає обертатися інакше, а коліно, яке знаходиться між ними, змушене підлаштовуватися.
З іншого боку, якщо таз погано контролює стегно, воно починає йти всередину, і коліно знову опиняється у складній позиції.
Ця проблема дуже поширена. У систематичному огляді Сміта та колег (2018) показано, що біль у передній частині коліна зустрічається приблизно у 22,7% людей протягом року, а у підлітків — майже у 29% випадків. Це одна з найчастіших скарг у практиці.
Далі — як саме стопа впливає на коліно. Один із ключових моментів — рух у гомілковостопному суглобі, який називається тильне згинання. Це коли гомілка рухається вперед над стопою.
Цей рух відбувається під час ходьби, присідання, спуску сходами. Якщо його недостатньо, тіло не зупиняється — воно шукає обхідний шлях. І найчастіше цей шлях проходить через зміну положення стопи і коліна.
Наприклад, стопа може сильніше розвертатися або «провалюватися» всередину, а коліно — йти всередину. Зовні це виглядає як невелике порушення техніки. Але якщо людина робить тисячі кроків щодня, ця маленька помилка накопичується і в певний момент починає боліти коліно.
У дослідженнях Віндоу та колег (2016) показано, що у людей з меншим обсягом руху в гомілковостопному суглобі та більшою рухливістю середньої частини стопи частіше спостерігається завал коліна всередину під час присідання на одній нозі.
Інші роботи, зокрема метааналіз Ліма, також показують зв’язок між обмеженням руху в гомілковостопному суглобі та завалом коліна всередину під час руху.
Але важливо розуміти: стопа — не єдина причина. Сучасні дослідження показують, що цей зв’язок є не завжди і не у всіх. У метааналізі Марінеллі (2022) підкреслюється, що дані суперечливі.
Це добре показує, як змінилася медицина: якщо раніше шукали одну причину, то зараз розуміють, що причин може бути кілька і вони можуть поєднуватися.
Наприклад, у двох людей може бути однаковий біль у коліні. У першого проблема у стопі — вона нестабільна, гомілковостоп погано рухається. У другого стопа нормальна, але поганий контроль стегна і таз «завалюється» під час руху. Симптом однаковий, причина різна.
Є і третій варіант, який трапляється часто: проблема і знизу, і зверху одночасно.
Дослідження стегна це підтверджують. У систематичному огляді 2022 року показано, що у людей з болем у передній частині коліна часто знижена сила м’язів, які утримують стегно від завалу всередину.
Це означає, що навіть якщо стопа дає невелике відхилення, його ніхто не компенсує.
І тут стає зрозумілою головна ідея сучасної біомеханіки: важливо не тільки те, що відбувається в одному суглобі, а й те, як уся система справляється з навантаженням. Якщо система справляється — людина може мати особливості стопи без болю. Якщо не справляється — навіть невеликі відхилення починають давати перевантаження.
Ця логіка змінює і підхід до обстеження. Якщо перед нами людина з болем навколо надколінка, вже недостатньо просто промацати коліно і зробити локальні тести. Потрібен ширший погляд: як працює стопа під навантаженням? Чи є надмірна рухливість середньої частини стопи? Чи вистачає тильного згинання в гомілковостопі? Що відбувається з коліном у присіданні на одній нозі? Як поводиться таз? Чи йде стегно у внутрішню ротацію? Як людина ходить, бігає, спускається сходами?
Тобто сучасна клініка повертає нас не до одного суглоба, а до руху як цілісного процесу.
І лікування також поступово відійшло від вузьких схем. Був час, коли вважали, що достатньо зміцнити квадрицепс і проблема зникне. Потім були періоди великої віри у стельки, тейпування і корекцію трекінгу.
Сьогодні картина спокійніша і точніша. Дослідження показують, що ортези стопи можуть допомагати частині пацієнтів у короткостроковій перспективі, але не є універсальним рішенням. У рандомізованих дослідженнях ортези давали перевагу над плоскими вставками, але не перевершували повноцінну мультимодальну фізіотерапію.
Найкраще сучасний стан знань відображають рекомендації: основою лікування є навчання пацієнта та вправи, спрямовані на коліно і стегно. Додаткові втручання підбираються індивідуально за клінічною картиною.
Сучасний підхід не сперечається, чи бере участь стопа у проблемі. Він запитує: у цього конкретного пацієнта — бере участь чи ні, і наскільки.
Дуже показово, що нові роботи почали розглядати стопу як треновану ланку, а не лише як об’єкт пасивної корекції. У дослідженні 2024 року додавання вправи «коротка стопа» до програми для стегна і коліна дало додаткове зменшення болю та покращення функції.
Раніше стопу намагалися «виправити» ззовні. Тепер її все частіше навчають працювати зсередини — через контроль і активну функцію.
Якщо повернутися до головного питання — чому болить коліно, якщо проблема у стопі — відповідь вже не виглядає загадкою. Коліно є частиною безперервного біомеханічного ланцюга. Стопа визначає контакт з опорою. Гомілковостоп або виконує рух точно і м’яко, або змушує систему шукати обхідний шлях. Гомілка передає ці зміни вгору. Стегно і таз або компенсують, або підсилюють помилку. А коліно, знаходячись між цими ланками, часто стає місцем, де накопичене перевантаження починає боліти.
Найцікавіше в цій темі — наскільки змінилося медичне мислення за останні десятиліття: від ідеї, що передній біль у коліні — це майже завжди «хондромаляція», до розуміння, що морфологія і біль — не одне й те саме.
Від ідеї, що все вирішує сам надколінок, до розуміння ролі всієї нижньої кінцівки. Від пошуку одного «зіпсованого гвинтика» до моделі, де важливі і тканини, і рух, і навантаження, і контроль, і зв’язок між гомілкою, коліном і тазом.
Ми почали дивитися не туди, де більше болить, а на систему, яка цю біль створює.
Тому фінальна думка проста: коліно часто «скаржиться» не на себе. Іноді причина у стопі, іноді в тазі, іноді в їх взаємодії в одному русі. І якщо ми хочемо справді зрозуміти причину болю, потрібно перестати дивитися на коліно як на ізольований суглоб. Воно не ізольоване — воно працює в ланцюзі. І розбиратися з ним потрібно як з частиною цієї системи, а не як з окремим об’єктом.